Другорядні члени речення


Визначаючи другорядні члени речення, запитання слід ставити від відомих членів до невідомих, починаючи від підмета і присудка.
1. Додаток - другорядний член речення, що позначає предмет, на який спрямовані чи якого стосуються дія, процес, стан, ознака. Він відповідає на запитання всіх непрямих відмінків іменника: кого? чого?; кому? чому?; кого? що?; ким? чим?; на кому? на чому? (крім хто? що?). Наприклад: (кого? що?) Мене любов (кого? чого?) ненависті навчила. (Леся Українка.)

Розрізняють два види додатків: прямий і непрямий.
Прямий додаток означає предмет, на який безпосередньо переходить дія. Вживається лише при перехідних дієсловах, конкретизуючи їх значення. Наприклад: Лампа під білим абажуром золотила нові соснові стіни. Снігом віконечко наше забило.
Основним способом вираження прямого додатка є знахідний безприйменниковий відмінок.
У двох випадках прямий додаток може виражатись і родовим безприйменниковим відмінком:
1) за наявності при перехідному дієслові заперечної частки не, наприклад: Та слави людської зовсім ми не бажали. Я не люблю ненависті в собі;
2) коли дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину, наприклад: Гаразд, моя доню Ізольдо, я золота в сонця візьму, блакиту морського позичить попросим русалку саму.
Усі інші додатки непрямі. Наприклад: Любові й щастя хочеться людині. Читання книги захопило юнака. Чого звертаєш ти на мене чудові очі ті ясні? Я зіткана з печалі.
2. Означення – це другорядний член речення, який називає ознаку предмета і відповідає на всі запитання прикметника і числівника: який? чий? котрий? (у всіх відмінках, родах і числах); скільки? скільком? скількома? на скількох?. Наприклад: Виходить, і камінь має силу (яку?) сколихнути і дитинство, і юність і нагадати (які?) сьогоднішні слова (чиї?) матері. (М.Стельмах.)
Означення бувають узгоджені і неузгоджені.
Узгоджене означення має той самий рід, число і відмінок, що й означуване слово, тобто поєднується з означуваним словом зв’язком узгодження. Так, у реченні Дівчина підвелася і всміхнулася до батька сивого означення сивого узгоджується з іменником батька у роді (чоловічий), числі (однина) і відмінку (родовий).
Тобто, узгоджене означення змінюється разом з означуваним словом: сивого батька, сивому батькові, сивим батьком.
Неузгоджене означення, що виражається іменниками та особовими займенниками в непрямих відмінках, неозначеною формою дієслова, прислівниками, словосполученнями, поєднується з означуваним словом зв’язком керування або прилягання. Наприклад: Дух батька чую тут.

Особливим різновидом означення є прикладка. Прикладка – це означення, виражене іменником, що дає означуваному слову другу назву і відповідає на запитання який? яка? яке? які? і в відмінках.
Прикладка, як правило, узгоджується з означуваним словом у відмінку і числі, наприклад: Слався й ти, могутня Дніпро-ріка. Не узгоджуються з означуваним словом лише ті прикладки, які беруться в лапки: у журналі «Дніпро», у готелі «Київ». Прикладки, що означають назви газет, журналів, творів, видавництв, пароплавів, заводів, учбових та ін. закладів (без слів імені, пам’яті) тощо, беруться в лапки і не змінюються, наприклад: Першим друкованим художнім твором В.Винниченка була повість «Сила і краса», яка з’явилася на сторінках журналу «Киевская старина».
Через дефіс з означуваним словом непоширена прикладка пишеться:
1) коли спочатку йде власна назва, а потім загальна: Дніпро-ріка;
2) коли прикладка і пояснюване слово виражені іменником – загальною назвою: хлопчик-українець; 3) коли спочатку йде видове поняття, а потім родове (у термінах): сон-трава тощо.

3. Обставина – це другорядний член речення, що означає ознаку дії чи ознаку іншої ознаки. Обставини відповідають на запитання залежно від свого значення:
1) обставини способу дії, міри і ступеня — як? яким способом? скільки разів? наскільки? якою мірою? Наприклад: Він (як?) зі злістю одкинув од себе задачник і піднявся сердитий та збентежений (якою мірою?) вкрай. (М.Коцюбинський.);
2) обставини місця — де? куди? звідки? яким шляхом? Наприклад: (звідки?) Із можливого (куди?) в чудесне перекинуто мости. (М.Рильський.);
3) обставини часу — коли? відколи? доки? як довго? Наприклад: Так (відколи?) від світання (доки?) до пізньої ночі бігає, носиться білка маленька. (П.Воронько.);
4) обставини причини — чому? через що? з якої причини? Наприклад: Навіть про їжу забув (чому?) через ту роботу. (Ю.Збанацький.);
5) обставини мети — навіщо? для чого? з якою метою? Наприклад: Стомилися хлопці, присіли (з якою метою?) спочити. (П. Воронько.);
6) обставини умови — за якої умови? коли? Наприклад: (за якої умови?) Не знайшовши броду, не лізь прожогом у воду. (Народна творчість.);
7) обставини допустовості — всупереч чому? незважаючи на що? Наприклад: А в небі, (незважаючи на що?) незважаючи на спеку, вилися жайворонки. (М.Рильський.)
Обставини, виражені іменником в непрямих відмінках з прийменниками чи без них, прислівником, неозначеною формою дієслова, дієприслівником і дієприслівниковим зворотом, а також порівняльним зворотом, приєднуються до головного слова зв’язком керування або прилягання.