Правопис сполучників

1. Сполучники, як би вони не були утворені, звичайно пишуться разом (одним словом):
а) із часткою же (ж): адже, аніж, ніж, отже, отож, таж, також, теж, тож;
б) із часткою би (б): аби, мовби, немовби, ніби, начеб, неначеб, щоб, якби;
в) із часткою то: мовбито, немовбито, нібито, начебто, неначебто, тобто, цебто;
г) із часткою що: абощо, тощо, якщо;
ґ) із прийменниками: притому, притім, причому, причім, проте, зате, затим.

2. Частина сполучників може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо, а саме: адже ж, або ж, але ж, бо ж, все ж, хоч би, хоча б, коли б, коли б то. Окремо пишуться всі складові частини в таких сполучниках: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб, з тим щоб, в міру того як, з тих пір як. У кількох сполучниках перші дві частини пишуться разом, наступні — окремо, а саме: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.

3. Сполучники з підсилювальними частками -бо, -но, -то (отож-бо, тож-то, тому-то, тим-то, якби-то, тільки-но) пишуться через дефіс.