Речення з прямою мовою


Чуже мовлення, передане дослівно, без змін, називається прямою мовою. Пряма мова звичайно супроводжується словами автора, що вказують на того, кому вона належить: "Будь здорова, весно красна", - сонце весело віта (А. Кримський).
Розділові знаки в реченнях з прямою мовою такі:
А, а - слова автора
П, п - пряма мова
1. А: "П".
2. А: "П"?
3. А: "П"!
4. А: "П"...
5. "П", - а.
6. "П?" - а.
7. "П!" - а.
8. "П..." - а.
9. "П, - а, - п".
10. "П, - а. - П".
11. "П! - а. - П".
12. "П? - а. - П".
13. "П... - а. - П".
14. А: "П", а.
15. А: "П!" - а.
16. А: "П?" - а.
17. А: "П!" - а.
18. А: "П..." - а.
19. "П, - а: - П".
20. "П?(!/...) - а: - П".

Діалог

Діалог - це розмова між двома особами.
Різновидом його є полілог - розмова кількох осіб.
Слова кожного учасника діалогу називаються реплікою.
Кожна репліка діалогу починається з нового рядка; перед нею ставиться тире, а в лапки пряма мова не береться:
- Здорові були, добрі люди! - каже отаман. - А чого вам треба?
- Та, - каже козак, - батько кошовий присилає сюди оцього чоловіка, щоб його в курінь прийняли.
- У своєму курені я сам собі кошовий і ніхто не має права мені наказувати!
- Ей, батьку, не сертьтесь та прийміть. Де ж бідному козакові дітися. коли не приймете? (М. Слабошпицький).


Репліки, що записуться у продовження рядка, беруться в лапки, а між репліками ставиться тире: "Де всі вікна виходять на південь?" - "На північному полюсі". - "Яке найбільше число можна записати за допомогою двох цифр?" - "Дев'ять у дев'ятому степені" (П. Загребельний).

Заміна прямої мови непрямою

Чуже висловлювання, передане від імені оповідача разом із словами автора, називається непрямою мовою.
Речення з непрямою мовою належать до складних речень. Їх частини з'єднуються сполучниками що, щоб, ніби, займенниками хто, що, який, прислівниками як, де, коли або часткою чи: "Аркадію... Заспокойся, Аркадію..." - благала Софія Петрівна (М.Коцюбинський). Софія Петрівна благала, щоб Аркадій заспокоївся.