Рід іменника

1. Кожний іменник в однині має граматичне значення чоловічого, жіночого або середнього роду.

2. Рід іменника визначаємо, співвідносячи його з займенниками він, вона, воно, мій, моя, моє, цей, ця, це: хлопець (він, мій), стіна (вона, моя), життя (воно, моє).

3. Деякі іменники можуть бути й подвійного роду, їх називають іменниками спільного роду: цей ледащо, ця ледащо; цей сирота, ця сирота.
Рід таких іменників визначається в реченні, тобто синтаксично, за допомогою інших слів, наприклад: А дівчина — сиротина, у наймах марніє; Заспіває та й згадає, що він сиротина; Одна, одна, як сирота, на чужині гине! Отакий-то мій Ярема, сирота убогий (Т. Шевченко).

4. Серед незмінюваних іменників:
а) власні назви мають рід відповідно до загальної назви: Екзюпері (письменник), Жорж Санд (письменниця), Юманіте (газета);
б) абревіатури мають рід основного слова: УРП (партія), АПН України (академія);
в) серед іншомовних слів:
- назви неістот мають переважно середній рід
(бюро, журі, кіно, меню, рагу, кашне, пенсне),
- назви людей мають рід відповідно до статі: ця леді, мадам; цей аташе;
- назви тварин мають чоловічий рід, крім муха цеце, риба путасу, капуста кольрабі (жін. рід, бо означають видові назви): шимпанзе, кенгуру, какаду.

У сучасній українській літературній мові досить поширені іменники, насамперед назви осіб за професією або іншими різновидами діяльності, приналежності, яким не властиве розмежування чоловічого й жіночого роду за допомогою яких-небудь зовнішніх показників у межах слова.
До них належать, наприклад, такі слова, як геолог, педагог, лейтенант, біолог, механік, астроном, агроном, фотограф тощо. У таких випадках дієслова, прикметники, дієприкметники, займенники, що відносяться до таких іменників, вживаються у відповідному роді в реченні: Наша професор повернулася з відпустки. Вона вже приступила до роботи і Наш професор повернувся з відпустки. Він вже приступив до роботи. Однак у непрямих відмінках можливі тільки форми нашого професора, нашому професорові. Але:
Іменники - назви істот за фахом, заняттям з нульовим закінченням належать до чоловічого роду: інженер, шофер, директор, міністр. Від них або творяться назви істот жіночої статі (учитель - учителька, касир - касирка), або ж вони позначають і осіб жіночого роду, що визначається у реченні чи словосполученні.
Іменники - назви істот за фахом, заняттям із закінченнями -а, -я належать до спільного роду: суддя, листоноша.

Іменники, що вживаються тільки в множині, за родами не розрізняються: ці двері, ці сани, ці канікули, ці Карпати.