Розділові знаки в кінці речення

У кінці розповідного, а також спонукального (якщо воно вимовляється без окличної інтонації) речень ставиться крапка: Ми небес глибину збагнем. (Д. Павличко)
У кінці питального речення ставиться знак питання: Де ж ваша мрія? (Т.Шевченко)
У кінці речення, вимовленого з окличною інтонацією, ставиться знак оклику: Шукай краси, добра шукай! (І.Франко)
У кінці питального речення, вимовленого з додатковою окличною інтонацією, після знака питання ставиться ще й знак оклику: Що може буть від трав і сонця краще?! (Т.Севернюк)
Для передачі підкреслено сильної окличної інтонації вживається поєднання двох або й трьох знаків оклику чи питання: Розвернися ж, розстелися ж, убогая ниво!!! (Т.Шевченко)
Інколи знак питання чи знак оклику може ставитись після окремих слів: З ким ти бавивсь хлоп’ям? як ріс? (С.Йовенко) Щирості! крихточку щирості! (Д.Загул) У такому випадку слова після знака питання чи знака оклику пишуться з малої літери.
Якщо хочуть підкреслити, що висловлена в реченні думка не закінчена або що після речення треба зробити паузу, ставлять три крапки: Чомусь згадались ночі на Купала… (Л.Костенко)
Три крапки ставлять, щоб створити ефект переривчастості, зміни різних картин: Міст… Дорога… Двір… Криниця… Кущ знайомий у дворі (Т.Севернюк).
Три крапки, поставлені в середниі речення, передають схвильованість або паузу перед особливо важливим або несподіваним повідомленням: Не забуду я… о ні! (Олександр Олесь)