Вживання великої букви

Велика буква вживається з розрізнювальною метою.
1. З великої букви пишеться перше слово в реченні: Щоб прийшло на землю сподіване щастя, треба великої праці. (М.Коцюбинський.)

2. З великої букви пишуться всі слова (крім загальних назв типу письменник, князь, село, область, море, планета, сузір'я і под.):

а) в іменах, прізвищах, прізвиськах, псевдонімах: письменник Іван Семенович Нечуй-Левицький, Леся Українка, Каменяр (про І. Я. Франка), князь Ярослав Мудрий;

б) у власних назвах міфологічних істот, персонажів, кличках тварин: бог Перун, Дажбог, Зевс, Юпітер, Антей; Червона Шапочка, Дід Мороз, Вовк, Мальований Стовп; кінь Орлик, кіт Жовте Око, собака Білий Бім Чорне Вухо;

в) у власних астрономічних, географічних назвах, назвах держав, республік, населених пунктів, споруд, урочищ тощо: Чумацький Шлях, галактика Велика Магелланова Хмара, сузір'я Великий Віз, Полярна зірка, планета Земля, Європа, Волино-Подільська височина, Карпатські гори, мис Доброї Надії, ріка Дніпро; Київська Русь, Українська Народна Республіка, Сполучені Штати Америки, Республіка Острови Зеленого Мису; місто Біла Церква, село Нове Село, Голосіївський парк, вулиця Ярославів Вал, набережна Лейтенанта Шмідта;

г) у назвах найвищих вітчизняних і міжнародних організацій та деяких найвищих посад, почесних звань: Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Організація Об'єднаних Націй, Голова Верховної Ради України;

ґ) у назвах найважливіших релігійних понять: Бог, Святий Дух, Син Божий, Мати Божа, Біблія, Євангеліє.

3. З великої букви пишеться тільки перше слово:

а) у назвах різних установ, організацій і партій: Міністерство освіти України, Львівський державний університет ім. І. Франка, Київська загальноосвітня школа № 145, Центральний парк культури і відпочинку, Демократична партія України;

б) у назвах історичних подій, державних, міжнародних та релігійних свят: Коліївщина, Семирічна війна, Паризька комуна; День знань, Свято української мови, Міжнародний жіночий день, Різдво, Великдень, Зелені свята;

в) у назвах, що беруться в лапки: роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», картина «Перед грозою», готель «Золотий колос», фірма «Світанок», магазин «Вироби з дерева», медаль «За відвагу».

4. Якщо власну назву вжито в загальному значенні, але в підкреслено позитивному плані, то вона пишеться з великої букви, в інших випадках — з малої: нам потрібні Мічуріни й Симиренки, але: новітні наполеони (завойовники), жалюгідні квіслінги (зрадники), ударив перун (грім), іван-чай (трава), ампер (одиниця сили струму — від прізвища фізика А. Ампера).

5. Утворені від власних назв присвійні прикметники на -ів (-ов-, -ев-) та -ин- пишуться з великої букви, відносні прикметники на -ськ(ий) — з малої: Грінченків словник, Шевченкове слово, Білашева пісня, Сосюрина лірика; але: шевченківські традиції, дніпровська (і дніпрова) хвиля, київські вулиці.
Якщо присвійні прикметники на -ів (-ов-, -ев-) та -ин- входять до складу фразеологізмів або наукових термінів, то вони пишуться з малої букви: ахіллесова п'ята (вразливе місце), авгієві стайні (щось занедбане), дамоклів меч (постійна загроза), прокрустове ложе (надумане неправильне мірило), сізіфова робота (марна праця), петрів батіг (рослина), архімедова сила, бертолетова сіль, віттова хвороба.

6. З великої букви пишуться слова, вжиті в шанобливому чи піднесено-переносному значенні: звертаюся до Вас, дорогий учителю; наша Батьківщина; Збройні Сили; Високі Договірні Сторони.
1. Спасибі Вам, мамо, за Ваше тепло і довгі недоспані ночі. (Д.Луценко.) 2. Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. (П. Тичина.) 3. Стільки віків у людині зростає Людина. (І. Жиленко.)